Перевибори на тлі корупції: Португалія готується до історичної зміни влади

Лідер "Демократичного альянсу" Луїш Монтенегру святкує перемогу своєї партії на дострокових виборах. Лісабон, 10 березня 2024 року

Після майже 20 років правління лівоцентристів до влади у Португалії може прийти права коаліція.

Це стало можливим унаслідок дострокових парламентських виборів, оголошених через гучний корупційний скандал, в який потрапив (можливо, випадково) навіть прем’єр Антоніу Кошта.

Втім, стійку більшість правоцентристський "Демократичний альянс" може отримати, лише створивши коаліцію із сенсацією нинішніх перегонів – ультраправою партією Chega!

Наразі такий альянс виглядає неприйнятним для переможця виборів, проте все може змінитися.

Як зміниться політика Португалії? І чи загрожує Україні можливе входження ультраправих до нового уряду?

Відставка через помилку слідчих

Нинішні парламентські вибори в Португалії відбуваються достроково – лише через два з гаком роки після попередніх.

На попередніх виборах соціалісти на чолі з Антоніу Коштою здобули понад 40% голосів і понад половину мандатів, отримавши право сформувати уряд.

Але восьмирічному перебуванню Соціалістичної партії при владі поклав край корупційний скандал, що спалахнув у листопаді минулого року. Він стосувався сумнівних схем надання ліцензій на видобуток "зеленого" водню та літію (останнє важливе тому, що цей метал є незамінною складовою "зеленого переходу" ЄС, а Португалія – його основний виробник на континенті).

І хоча проти самого голови уряду Португалії звинувачень не висували, його імʼя начебто фігурувало в переліку причетних.

Іронічно, що прем’єр Антоніу Кошта може виявитися непричетним до цього скандалу.

Буквально через лічені дні після відставки португальського уряду й оголошення дострокових виборів прокуратура визнала, що припустилася помилки в розшифруванні прослуханих у зв’язку з розслідуванням телефонних розмов.

І з’ясувалось, що "Кошта", про якого йшлося в одному із записів – це не прем’єр, а міністр економіки Антоніу Кошта Сілва.

Так само незабаром після затримання всіх п’ятьох фігурантів корупційної справи звільнили з-під варти, й відтоді слідство ненабагато просунулось у з’ясуванні деталей корупційного злочину.

Але шкоди було завдано. Антоніу Кошта, як і обіцяв, пішов не лише з прем’єрської посади, а й поступився лідерством у Соціалістичній партії Португалії. Його наступником став Педру Нуну Сантуш – один із соратників Кошти, який допомагав йому в коаліційних переговорах 2015 року та пізніше очолював Міністерство інфраструктури.

До виборів Кошта продовжував виконувати обов’язки голови уряду й устиг ухвалити в парламенті бюджет на 2024 рік, який – разом із загальною економічною політикою влади – отримав схвальні відгуки кредиторів.

Ухил праворуч

Уряд Антоніу Кошти справді багато зробив для виходу країни з економічної кризи. Головні складові економічної політики соціалістів – керування державним боргом, залучення іноземних інвестицій (і коштів ЄС) та ставка на туризм.

Але в цьому ж полягала і головна слабкість соціалістів. Їхні економічні заходи були далеко не популярними серед пересічних португальців. Зарплата в країні – одна з найнижчих у Євросоюзі, й це ставало приводом для численних страйків; а вартість житла (що є проблемою в багатьох європейських державах) за вісім років уряду Кошти лише зросла.

І найголовніше – незадоволення виборців викликала ліберальна міграційна політика Португалії.

За попередніми офіційними даними, в країні у 2023 році мешкав мільйон іноземців – удвічі більше, ніж п’ять років тому. Фактично кожен десятий у Португалії – іноземець, причому переважна більшість із них (400 тисяч) – бразильці.

До того ж уряд Кошти постійно розхитували корупційні скандали (що не дивно в країні, де значна частина економіки перебуває у власності держави). Найгучніший із них пов’язаний з приватизацією найбільшого авіаперевізника Португалії ТАР. Іронічно, що через це своєї посади в уряді позбувся й нинішній лідер соціалістів Педру Нуну Сантуш.

Тож не дивно, що це все стало зручним об’єктом критики для опонентів Соціалістичної партії.

Головним опонентом соціалістів став правоцентристський "Демократичний альянс", який складається з Соціально-демократичної та Християнсько-демократичної партій.

Провідну роль у блоці відіграє лідер соціал-демократів Луїш Монтенегру – юрист і багаторічний депутат парламенту.

"Демократичний альянс" ішов на вибори з обіцянками, які вочевидь резонували серед португальців: збільшити середню зарплату, скоротити податки для середнього класу й компаній, забезпечити доступне житло, заборонити продаж нерухомості нерезидентам тощо.

Тож не дивно, що правоцентристи зрештою здобули хай незначну, але перевагу – 29,5% голосів і 79 місць із 230.

Натомість соціалісти – які просили виборців голосувати за них, аби не допустити приходу до влади правих, – розгубили близько третини голосів і опустилися на друге місце з 28,7% підтримки й 77 місцями в парламенті (було 120).

Але справжньою сенсацією стала навіть не поразка провідної лівої сили Португалії, яка була досить очікуваною, а перший в сучасній історії країни вихід на політичну арену ультраправої партії.

"Португалія потребує очищення"

Chega!, що з португальської приблизно перекладається як "Годі!", виникла порівняно недавно – у 2019 році. Її лідер, колишній член Соціал-демократичної партії Андре Вентура, зробив ставку на відвертий популізм і крайні праві ідеї, а ще – гомофобну, расистську й антимігрантську риторику (однією з причин виходу Вентури стали зневажливі коментарі щодо ромів).

А коли почалася пандемія COVID-19, Вентура з партією знайшли ідеальний об’єкт для критики – коронавірусні обмеження.

І, як не дивно, це спрацювало: про Chega! стали активно писати ЗМІ, а її рейтинги від виборів до виборів росли мов на дріжджах. Якщо у 2019-му в португальському парламенті засідав лише один Вентура, то після 2022-го в нього було 11 колег-однопартійців.

Сам Вентура на президентських виборах 2021 року отримав 12% голосів і посів третє місце. Такий результат не отримував жоден інший крайній правий кандидат.

На останніх виборах Chega! не зрадила собі, а її передвиборчу програму досить точно описує гасло "Португалія потребує очищення".

Ультраправі обіцяли встановити жорсткі квоти на міграцію й карати за "незаконне мешкання на португальській землі", посилити боротьбу з корупцією (наприклад, криміналізувавши "незаконне збагачення"), зменшити податки й підвищити середню зарплату. Вентура висував і більш екзотичні пропозиції, зокрема хімічну кастрацію для деяких засуджених за сексуальні злочини.

Результат: 18,1% голосів і 48 місць у парламенті нового скликання – вчетверо більше, ніж було у Chega! до цього.

Решта ж партій, що пройшли до законодавчого органу Португалії, отримали не більше восьми місць і є настільки ідеологічно різними (від комуністів до лібералів), що суттєвий вплив у парламенті навряд чи матимуть.

"Золота акція" у Chega!

Навіть побіжний погляд на результати парламентських виборів Португалії свідчить: жодна з партій не має достатньо голосів, аби сформувати уряд більшості. Але навіть сукупно ліві сили (соціалісти, Лівий блок, "Зелені" та євроскептичні комуністи з "Коаліції демократичної єдності") можуть отримати лише 90 мандатів, яких для більшості явно недостатньо.

Тож наступний уряд Португалії, найімовірніше, буде правим. Але точно це стане відомо після консультацій лідерів парламентських партій із президентом країни Марселом Ребелу де Соузою, як цього вимагає процедура.

"Золота акція" опинилася саме в руках ультраправих із Chega!

Вони вже висловили готовність підтримати правоцентристський уряд на чолі з Луїшем Монтенегру. Разом із "Демократичним альянсом" у них було б 135 місць – достатньо для комфортної більшості.

Для формування коаліції Андре Вентура навіть пропонував правоцентристам поступки – наприклад, відмовитись від деяких найбільш неоднозначних пропозицій, як-от запровадження довічного ув’язнення, – аби лише Chega! потрапила в майбутній уряд. Але сам Монтенегру будь-яку можливість співпраці з ультраправими категорично заперечував – що до виборів, що після них.

У такому разі для "Демократичного альянсу" лишається формування уряду меншості за спорадичної підтримки новоствореної "Ліберальної ініціативи" (ще одна нова партія, яка тяжіє до правоцентризму й лібералізму, що отримала вісім мандатів) та, можливо, тих-таки Chega!

Звісно ж, такий уряд буде набагато менш стабільним, ніж був в Антоніу Кошти – хоч для його формування Монтенегру повинен просто не отримати більше абсолютної половини голосів "проти" (116 з 230). Тож не виключено, що за умови збереження такої нестабільності на країну може в найближчі роки чекати чергове дострокове голосування за парламент.

Наслідки для України

Та наслідки виборів у Португалії виходять далеко за межі країни.

Ці вибори стали останніми на території Європейського Союзу перед голосуванням за новий склад Європейського парламенту в червні цього року.

І вони вкотре закріпили поступове зростання рейтингів правих та ультраправих сил, що показали попередні вибори в Італії, Швеції, Фінляндії та інших членах ЄС. Натомість соціалісти зберігають владу лише в чотирьох державах, які входять до складу Євросоюзу.

І хоча ультраправі поки не становитимуть більшості у Європарламенті, та й далеко не в усіх країнах вони є так само успішними (що засвідчили вибори в Польщі та марші проти правого екстремізму в Німеччині), їхня дедалі більша підтримка не може не привертати до себе увагу.

Щонайменше вона є свідченням того, що Євросоюзу потрібно шукати нові шляхи протидії міграційній кризі, яка є ключовою темою риторики крайніх правих партій.

На щастя, португальські ультраправі наразі не становлять загрози для підтримки України.

Лідер Chega! Андре Вентура не раз особисто запевняв, що підтримує Україну як жертву повномасштабної агресії РФ – "незалежно від того, хто прийде до влади 10 березня", "незалежно від європейського контексту", "незалежно від виборів у США".

"Ми не дамо Україні лишитися наодинці чи програти цю війну. Важливо, щоб усі, зокрема мої союзники в Європі, усвідомили це: якщо Україна програє цю війну, її програємо ми всі", – сказав Вентура на одному з передвиборчих заходів – як символічно – у другу річницю повномасштабного вторгнення Росії в Україну.

Автор: Олег Павлюк,

журналіст "Європейської правди"

Wiki